Спадкування за заповітом[2]

Заповідач має право без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту , половину частки, яка належала б кожному їз них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцями, а також інших обставин, які мають істотне значення. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю, або в тій частині, яка йому суперечить.